Про автора коментаря
Абгінаваґупта, безумновно, найбільший геній Індії у галузі філософії, естетики, поетики, драматургії, тантри та містицизму. Він був заново відкритий лише у другій половині ХХ століття.
Крім глибокого знання санскриту та індійської філософії, вивчення та переклад текстів Абгінаваґупти вимагає ще однієї кваліфікації для розуміння їхнього істинного сенсу: посвяти в духовну традицію кашмірського шиваїзму та її застосування.
Абгінаваґупта сам неодноразово наголошує на цьому, і його велика повага і обов’язок перед своїми вчителями, а також його милостиве ставлення до учнів, для яких він пише, показують важливість спадкоємності містичної лінії.
Абгінаваґупта пояснює, що його попередники, коментували “Бгаґавад Гіту”, не розуміючи її таємного чи езотеричного змісту. Він не бажає повторювати тлумачення своїх попередників, як-от Бхатта Бхаскара і коментує ті вірші, зміст тексту яких очевидний. Саме тому він також не коментує кожен вірш Ґіти. Його цікавить суть вчення, що полягає у вищій недвійності (paramādvaita) і яка не може бути задовільно пояснена ні сухою філософською системою Санкх’ї, ні Ведантою. У своєму тлумаченні він ясно говорить, що знання, якому Шрі Крішна навчив Арджуну, більш езотеричне, ніж Веданта (guhyāt-vedāntād api guhyam). Саме тому, що він розглядав суть Ґіти, а не її загальноприйнятий зміст, коментар називається артха-санграха, а не бхаша чи тіка.
(з передмови Беттіни Боймер до англійського перекладу Ґітартха-санграхі)
om śrīmad-bhagavad-gītā
śrīmad-ācārya- abhinava- gupta-pāda-praṇīta-gīta-artha-saṃgraha-abhikhyavyākhya-upetā
Прекрасна божественна пісня Володаря, що наділена коментарем вельмишановного вчителя Абгінаваґупти. Складений ним коментар має назву “Ґіта-санґраха”, або “Збірка сенсів Ґіти”.
yaḥ eṣaḥ vitata-sphurad-vividha-bhāva-cakra-ātmaka: paras-para-vibhedavān viṣayatām upāgacchati ।
yad -ekamaya-bhāvanā-vaśataḥ eti abheda-anvayaṃ saḥ śambhur aśiva-apahaḥ jayati bodha-bhāsaṃ nidhiḥ ॥1॥
Той, що, розділився на пари протилежностей та набув цим об’єктності, яка має природу розмаїтого колеса буття, що існує всюди; той, хто [після цього] актуалізував свою єдність силою медитації та рухається до нероздільності [на суб’єкт та об’єкт], саме той перемагає. Він — Шива, що знищує все несприятливе, океан, що сяє свідомістю!
dvaipāyanena muninā yad idaṃ vyadhāyi śāstraṃ sahasra-śata-saṃmitam atra mokṣaḥ ।
prādhānyataḥ phalatayā prathitaḥ tad-anya-dharmādi tasya paripoṣayituṃ pragītam ॥2॥
У цьому витворі2, який В’яса створив величиноюу ста тисяч шлок, звільнення явилось як головний плід цього вчення. [Вчення], що започатковується з якостей і норм, які відмінні від звільнення, проголошено як те, що живить це [звільнення].
mokṣaḥ ca nāma sakala-apravibhāga-rūpe sarva-jña-sarva-karaṇa-adi-śubha-svabhāve ।
ākāṃkṣayā virahite, bhagavati adhīśe nitya-udite layaḥ iyān prathitaḥ samāsāt ॥3॥
Що стосується звільнення, воно стисло викладене як розчинення в тому, чия форма позбавлена частин, в тому, хто від природи знає все і все може, у тому, кого позбавлено жадання, у найвищому владиці.
yadi api anya-prasaṅgeṣu mokṣaḥ nāma atra gīyate ।
tathā api bhagavadgītāḥ samyak tat-prāpti-dāyakāḥ॥4॥
Попри те, що ця [Махабхарата] оспівує визволення разом з іншими [станами та якостями], слова Бгаґавадґіти належним чином сприяють набуттю саме [визволення].
tāsu anyaiḥ prāktanaiḥ vyakhyāḥ kṛtāḥ yadi api bhūyasā ।
nyāyyaḥ tathā api udyamaḥ me tad-gūḍha-artha-prakāśakaḥ ॥5॥
Хоча рядки Бгаґавдґіти прокоментувало багато авторів, справедливим є моє прагнення пролити світло на приховані сенси Ґіти.
bhaṭṭa-indu-rājād amnāyaṃ vivicya ca ciraṃ dhiyā ।
kṛtaḥ abhina-vaguptena saḥ ayaṃ gīta-artha-saṃgrahaḥ ॥6॥
Після того, як Абгінаваґупта довго досліджував традицію, що йде від Бгаттенду-раджі, він створив це зібрання сенсів Бгаґавадґіти.
2 Мається на увазі Махабхарата.
3 Дгарм.
Передмова Абгінаваґупти
(Пояснення протистояння в основі сюжету Гіти)
vidyā-avidyā-atmanoḥ dvayoḥ abhibhāvya-abhibhāvaka-atmatvaṃ pradarśayituṃ prathama-adhyāya-prastāvaḥ ।
Початок першої глави вкаже на сутність знання та необізнаності як тих, серед яких одне перемагає, та інше — яке потрібно перемогти.
na hi anutpanna-vidyā-leśa-avakāśaḥ upadeśa-bhājanam, na api nirmūlita-sapasta-avidyā-prapañca: eka-koṭi-viśrāntasya tu tataḥ koṭeḥ cyāvayitum aśakyatvāt | ajñaviparyastayostūpadeśyatvaṃ yaducyate, tat kvacideva । ajña-viparyastayoḥ tu upadeśyatvam yad ucyate, tat kvacid eva ।
tathātva-aunmukhyā upadeṣṭavye arthe sandigdhatā eva ।ata eva saṃśaya-nirṇodakaḥ eva upadeśaḥ iti, vidya-avidya-aṅga-saṃghaṭṭa-mayaḥ saṃśayaḥ [iti ca] ucyate ।
deva-asura-sṛṣṭiḥ ca vidyā-avidyā-mayī iti tat -kathā-upakramaṇam eva mokṣa-mārga-upadeśanam ।
Не зможе прийняти настанови той, у кому немає ні найменшої частинки знання — невіглас. Також і той не зможе прийняти настанови, у кому викорінене все невігластво. [Останнє справедливо] внаслідок неможливості рушити з позицій того, хто ствердився в одній точці зору.
І серед обізнаних, і серед необізнаних навряд чи зустрінеш те, що відоме як здатність приймати настанови.
Лише сумнів щодо сенсу, який дається в настанові, здатен прийняти істину. Зі свого боку, настанова — усувач сумніву.
Сумнів — це те, що виникає при взаємному терті знання та незнання.
І оскільки сумнів, що складається зі знання (створіння богів) і з незнання (створіння асурів), тому розповіддю про нього починається настанова про шлях, що веде до визволення.
jñānaṃ ca pradhānaṃ karmāṇi ca apahartavyāni iti, karmaṇāṃ jñāna-niṣṭhatayā kriyamāṇānām api na bandhakatvam iti, jñāna[sya] prādhānyam nāntarīyakatvaṃ tu karmaṇām, na tu jñānakarmaṇī samaśīrṣatayā samuccīyete ityatra tātparyam । evam eva muner abhiprāyaṃ yathā-sthānaṃ pratipādayiṣyāmaḥ iti kim anyaiḥ tattva-darśana-vighna-mātra-phalaiḥ vāg-jālaiḥ ।।
Основним є знання, діяння ж – це те, що слід залишити. Проте ті діяння, які ґрунтуються на знанні – не сковують. [Незважаючи на те, що] знання – первинне, у діянь є нерозривний зв’язок [зі знаннями]. Також, знання і діяння не перебувають на одному і тому ж рівні — такий характер [мого] коментаря. Я пояснюю інтенції мудреця Вʼяси тільки в необхідних місцях, оскільки немає сенсу від інших словесних тенет, чиї плоди — лише перешкоди до істинних знань.
5 Так Абгінаваґупта пояснює те, що він додав коментар тільки на ті шлаки, які він відносить не до сюжетної лінії, а до філософських роздумів.
шлока 1
dharma-kṣetre kuru-kṣetre sarva-kṣatra-samāgame ।
māmakāḥ pāṇḍavāś caiva kim akurvata saṃjaya ॥1॥
[Дхрітараштра промовив]:
«О, Санджая, що зробили мої [сини] і сини Панду, коли всі кшатрії зійшлися на полі дхарми, що [зветься полем] Куру?»
коментар до шлоки 1
atra kecit vyākhyāvikalpamāhuḥ kurūṇāṃ karaṇānāṃ yat kṣetram anugrāhakaṃ ataeva sāṃsārika-dharmāṇāṃ’ sarveṣāṃ kṣetram utpatti-nimittatvāt ।
‘ayaṃ sa paramo dharmo yad yogenātmadarśanam’ (yā. smṛ. I, 1.8) ity asya ca dharmasya kṣetram; samasta-dharmāṇāṃ kṣayāt apavarga-prāptyā trāṇa-bhūtaṃ tad-adhikāri-śarīram । sarva-kṣatrāṇāṃ (kṣade: hiṃsārthatvāt), paras-paraṃ vadhya-ghātaka-bhāvena vartamānānāṃ rāga-vairāgya-krodha-kṣamā-prabhṛtīnāṃ samāgamo yatra, tasmin sthitā ye māmakā avidyā-puruṣocitā avidyāmayāḥ saṃkalpāḥ; pāṇḍavāḥ śuddha-vidyā-puruṣocitā vidyātmānaḥ ; te kim akurvata ? kaiḥ khalu ke jitā: ? iti । māyaka: avidyā-puruṣaḥ; pāṇḍu:, śuddhaḥ ॥1॥
Що стосується поля дхарми і поля Куру, існує також інше пояснення. Те поле, що обирають органи чуття та сприйняття, зветься полем Куру. Саме тому воно є сферою повсякденних обов’язків, що виникають від народження.
Поле дхарми є сферою двох дхарм, одна з яких згадується в Яджнья-валк’я-смріті: “Найвищою дхармою є та, в поєднанні з якою виникає бачення атману.”:
«Найвищий обовʼязок (дгарма) — це те, крізь поєднання з чим, виникає бачення атману — [тобто] на увазі мається поле саме цієї дгарми.
Тіло, яким керує [найвища дхарма], слугує захистом під час набуття остаточного визволення внаслідок скорочення усіх звичайних обов’язків.
Слово “кшатрій” походить від кореня “кшад” (“атакувати”, “знищувати”). Враховуючи це, порівняння воїнів з органами чуття, що бʼються один з одним, слід розуміти таким чином: у сфері дії органів чуття протилежні почуття перебувають у відносинах знищувачів та знищуваних. Як наприклад, пристрасть і безпристрасність, або гнів і терпіння. Мається на увазі, що Каурави – це уявлення, сповнені незнання і властиві неосвіченим людям. Пандави ж – це такі [уявлення], чия сутність – знання, і які відповідають людям чистого знання. Що ж вони здійснили?
7 Дхарм, тобто обов’язків. Згідно з коментарем: обов’язки можуть бути побутовими та пов’язаними з духовними практиками.
шлока 2
senayor ubhayor madhye rathaṃ sthāpaya me acyuta । yāvad etān nirīkṣe ahaṃ yoddhukāmān avasthitān ॥ 22 ॥
kaiḥ mayā saha yoddhavyam asmin raṇa-samudyame ।
yotsyamānān avekṣe ahaṃ ye ete atra samāgatāḥ ॥ 23 ॥
dhārtarāṣṭrasya durbuddheḥ yuddhe priyacikīrṣavaḥ ।
Так мовив Арджуна:
“О, Немеркнучий! Встанови мою колісницю між двома військами, щоб я побачив тих, хто бажає битися! З ким же боротимусь я у прийдешній битві?
Я бачу охочих стятися, що мають намір задовольнити в цьому бою зловмисного Дурйодхану”.
шлоки 24-25
evam uktaḥ hṛṣīkeśaḥ guḍākeśena bhārata ॥ 24 ॥
senayor ubhayor madhye sthāpayitvā ratha-uttamam ।bhīṣmadroṇa-pramukhataḥ sarveṣāṃ ca mahīkṣitām ॥ 25 ॥
uvāca pārtha paśya etān samavetān kurūn iti।
Тоді Крішна поставив найкращу з колісниць між двох армій, перед Бхішмою, Дроною та всіма царями й мовив: «Поглянь на цих Кауравів, що зійшлися укупі!”.
шлоки 26 – 27
tatra apaśyat sthitān pārthaḥ pitṝn atha pitām ahān ॥ 26 ॥
ācāryān mātulān bhrātṝn putrānpautrān sakhīn tathā |
Побачив Партха, що в обох арміях стояли батьки та діди, вчителі, дядьки та брати, сини й онуки, друзі, свояки та побратими.
шлоки 28 – 30
dṛṣṭvā imān svajanān kṛṣṇa yuyutsūn samavasthitān । sīdanti mama gātrāṇi mukhaṃ ca pariśuṣyati ॥ 28 ॥ vepathuḥ ca śarīre me romaharṣaḥ ca jāyate । gāṇḍīvaṃ sraṃsate hastāt tvak ca eva paridahyate ॥ 29 ॥
na ca śaknomi avasthātuṃ bhramatīva ca me manaḥ । nimittāni ca paśyāmi viparītāni keśava ॥ 30
– Крішно! Коли дивлюся на цих соратників, що стоять в очікуванні бою, моє тіло слабшає і рот пересихає, волосся встає дибки на шкірі, що палає, тіло тремтить та Гандіва8 випадає з рук.
Ноги не тримають мене, розум блукає, і бачу я, Крішно, лихі передвістя.
шлока 31
na ca śreyas anupaśyāmi hatvā svajanam āhave ।
na kāṅkṣe vijayaṃ kṛṣṇa na ca rājyaṃ sukhāni ca ॥ 31॥
Я не передбачаю жодного блага, якщо приведу своїх побратимів до погибелі у бою. Крішно, не бажаю я ані перемоги, ані царства, ані задоволень.
шлоки 32 – 34
kiṃ naḥ rājyena govinda kiṃ bhogaiḥ jīvitena vā । yeṣām arthe kāṅkṣitaṃ naḥ rājyaṃ bhogāḥ sukhāni ca ।
te ime avasthitāḥ yuddhe prāṇān tyaktvā dhanāni ca ।। 32
ācāryāḥ pitaraḥ putrāstathaiva ca pitāmahāḥ mātulāḥ śvaśurāḥ pautrāḥ spālāḥ saṃvandhinastathā ॥ 33 ॥
Заради чого потрібні нам царство, всілякі втіхи та навіть життя, о, Говіндо?
Стоять на полі бою ті вчителі, батьки та діди, дядьки, шурини, онуки й свояки, що їм ми бажаємо царства, утіх та щастя. Але зреклися вони життів своїх та багатств перед битвою.
etān na hantum icchāmi ghnataḥ api madhu-sūdana ।
api trailokya-rājyasya hetoḥ kim u mahī-kṛte ॥ 34 ॥
О, Крішно, Переможцю Мадху! Хоч би й вони почнуть вбивати мене, знищувати їх я не бажаю навіть задля влади над трьома світами, годі й казати про цей.
коментар до шлок 32 – 34
na ca śreyoḥ anupaśyāmi iti ādi । ‘amī ācārya-ādaya’ iti viśeṣa-buddhayā’ buddhau āropyamāṇāḥ vadha-karmatayā avaśyaṃ pāpa-dāyinaḥ ।
Якщо сприйняття окреслено думкою: ”це мої вчителі”, – воно безумовно спричинить лихо, оскільки зробить діяча саме тим, чиєю дією є вбивство.
tathā ‘bhoga-sukhādi-dṛṣṭa-artham etad yuddhaṃ kriyate’ iti buddhyā kriyamāṇaṃ yuddhe vadhyahananādi tad avaśyaṃ pātaka-kāri iti pūrva-pakṣa-abhiprāyaḥ । ata eva svadharma-mātratayā eva karmāṇi anutiṣṭha, na viśeṣa-dhiyā iti uttaraṃ dāsyate
Початкове твердження Арджуни полягає в наступному: “Це вбивство є злочином, оскільки здійснюється з розумінням битви як такої, що відбувається заради володіння благами та щастям.” [У другому розділі] ця теза буде мати таку відповідь: “Чини дії, ставлячись до них як до обов’язків, а не з будь-якою іншою думкою”.
8 Лук, творіння Брахми.
шлоки 35 – 44
nihatya dhārtarāṣṭrān naḥ kā prītiḥ syāt janārdana ॥ 35
pāpam eva āśrayed asmān hatvā etān ātatāyinaḥ । tasmāt na arhāḥ vayaṃ hantuṃ dhārtarāṣṭrān svabāndhavān ॥ 36
О, Джанардано! Чи дасть нам втіху вбивство синів Дхрітараштри?!
Якщо ми знищимо цих злодіїв – зло оселиться й у нас. Ось чому ми не маємо вбивати наших родичів – синів Дхрітараштри.
svajanaṃ hi kathaṃ hatvā sukhinaḥ syāma mādhava ॥ 37 ॥
yadi api ete na paśyanti lobha-upahata-cetasaḥ ।
kula-kṣaya-kṛtaṃ doṣaṃ mitra-drohe ca pātakam ॥ 38 ॥
Мадхаво! Навіть якщо скрізь жадання наживи вони не бачать пороку в руйнуванні родини, у ворожнечі з друзями – невже ми будемо щасливіші, їх вбиваючи?
kathaṃ na jñeyam asmābhiḥ pāpād asmān nivartitum । kula-kṣaya-kṛtaṃ doṣaṃ prapaśyadbhiḥ janārdana ॥ 39 ॥
Чому ж ми, о, Джанардано, хоча й бачимо цю ваду, але не усвідомлюємо потреби уникнути помилки, що полягає в знищенні родини?
kula-kṣaye praṇaśyanti kula-dharmāḥ sanātanāḥ dharme naṣṭe kulaṃ kṛtsnam adharmaḥ abhibhavati uta ॥ 40 ॥
adharma-abhibhavāt kaṣṇa praduṣyanti kulastriyaḥ । strīṣu duṣṭāsu vārṣṇeya jāyate varṇa-saṃkaraḥ ॥ 41 ॥
saṃkaraḥ narakāya eva kula-ghnānāṃ kulasya ca।
patanti pitaraḥ hi eṣāṃ lupta-piṇḍa-udaka-kriyāḥ ॥ 42 ॥
Коли гине сім’я, руйнуються довічні закони роду. Коли ж знищується закон, беззаконня долає увесь рід.
О, Крішно! Якщо переможе беззаконня, жінки роду будуть споганені! Спаскудження жінок, о, Варшнея, спричинить змішування варн!
Таке змішування призведе й увесь рід, ще й його вбивць до пекла. Позбавлені обрядів підношення їжі й води, падуть їх праотці у забуття.
doṣaiḥ etaiḥ kula-ghnānāṃ varṇa-saṃkara-kārakaiḥ ।
utsādyante jāti-dharmāḥ kula-dharmāḥ ca śāśvatāḥ ॥ 43 ॥
utsanna-kula-dharmāṇāṃ manuṣyāṇāṃ janārdana।narake niyataṃ vāsaḥ bhavati iti anuśuśruma ॥ 44
Ті пороки згубників роду, що чинять змішування варн, знищують довічні закони цих варн та закони роду.
Ми чули, що порушники законів роду постійно перебуватимуть у пеклі.
коментар до шлок 35- 44
nihatya iti ādi । ātatāyināṃ hanane pāpam eva kartṛ । ataḥ ayam artha: pāpena tāvad ete asmat śatravaḥ hatāḥ paratantrī-kṛtāḥ । tān ca nihatya asmān api pāpam āśrayet । pāpam atra lobha-adi-vaśāt kula-kṣayādi-doṣa-adarśanam । ata eva kulādi-dharmāṇām upakṣepaṃ karoti svajanaṃ hi katham iti ādinā ।। 35-44
Слово “зло” у реченні – це підмет відносно до “вбивства злодіїв”. Тому 36 шлока має такий зміст: наші вороги будуть знищені злом, якому скорилися. Зло ж полягає в тому, що знищення роду через жадобу не сприймається як щось погане. Саме тому в тексті згадуються закони роду, починаючи зі слів “Навіть якщо скрізь жадання наживи”.
Передмова до шлоки 45
viśeṣa-phala-buddhyā hantavya-adi-viśeṣa-buddhyā ca hanane mahā-pātakam iti» etad eva saṃkṣipya abhidhātuṃ paritāpa-atiśaya-sūcanāya ātmagatam eva arjunaḥ vacanam āha
Задля полегшення свого нещастя, Арджуна мовив подумки: “Велике зло – це вбивство заради здобуття плодів, та з наміром завдати шкоди”.
шлока 45
aho bata mahatpāpaṃ kartuṃ vyavasitā vayam ।
yad rājya-sukha-lobhena hantuṃ svajanam udyatāḥ 45 ॥
О, горе! Ми вирішили заподіяти велике зло, якщо через жадібність готові вбивати свою родину заради царства й втіхи!
коментар до шлоки 45
aho bata iti । vayam iti kaurava-pāṇḍava-bhedabhinnāḥ sarve eva iti arthaḥ ॥ 45 ॥
Під словом “ми” маються на увазі як Каурави, так і Пандави.
шлоки 46 – 47
dhārtarāṣṭrāḥ raṇe hanyuḥ tat me kṣemataraṃ bhavet ॥ 46 ॥
“Нехай краще озброєні сини Дхрітараштри уб’ють під час бою неозброєного мене”.
dhārtarāṣṭrāḥ raṇe hanyuḥ tat me kṣemataraṃ bhavet ॥ 46 ॥ evam uktvā arjunaḥ saṃkhye ratha-upasthaḥ upāviśat । visṛjya saśaraṃ cāpaṃ śoka-saṃvigra-mānasaḥ ॥ 47 ॥
Так казав Арджуна посеред поля битви. Занепокоєний та пригнічений сів він на сидіння колісниці та випустив лук зі стрілою.
Передмова до шлоки 46
evaṃ sarveṣu avivekiṣu mama vivekinaḥ kim ucitaṃ ? ucitaṃ tāvad yuddhāt nivartanam etat tu ucitataram iti āha yadi mām apratīkāram aśastraṃ śastra-pāṇayaḥ ।
“Що є найкращим для мене, якщо я маю здатність розрізняти, коли ніхто її не має? Відмовитись від битви, ось що буде правильним”. Однак про те, що буде найкращим, він промовив так:
колофон (завершальне слово) основного тексту
колофон коментаря
॥ iti śrīmad-bhagavadgītāyāṃ prathamo adhyāyaḥ ॥
Це перший розділ великої пісні.
iti śrī-mahā-māheśvara-ācārya-varyaṃ-rājñānaka-abhinavagupta-pāda-viracite śrīmadbhagavadgīta-artha-saṃgrahe prathamo’dhyāyaḥ ॥
Такий підсумковий коментар:
Навіть за умови відкидання двоїстості, мудрий лишається тим, що не розрізняє, внаслідок того, що він стає безпорадним через зіткнення знання та незнання.
atrāyaṃ saṃgrahaśloka- vidya-avidya-ubhaya-āghāta-saṃghaṭṭa-vivaśīkṛtaḥ ।
yuktyā dvayamapi tyaktvā nirviveko bhavenmuniḥ ॥
Перший розділ збірки сенсів Великої пісні Володаря, що створив вельмишановний, кращий з вчителів-шайвів, видатний Абгінаваґупта.
шлоки 1-2
taṃ tathā kṛpayā-āviṣṭam aśru-pūrṇa-ākula-īkṣaṇam ।sīdamānam idaṃ vākyam uvāca madhusūdanaḥ ॥ 1॥kutaḥ tvā kaśmalam idaṃ viṣame samupasthitam । anāryajuṣṭam asvargyam akīrtikaram arjuna ॥ 2 ॥
Зневіреному й охопленому співчуттям [Арджуні], що очі його сповнились сліз та хвилювання, Мадхусудана мовив:
– Арджуно, звідки в тебе ця пригніченість в час загрози? Це не властиво аріям, бо не приводить ні до слави, ані підносить до небес.
коментар до шлок 1 – 2
kuta iti । ādau loka-vyavahārā-āśrayeṇa eva bhagavān arjunaṃ pratibodhayati । kramāt tu jñānaṃ kariṣyati, iti ataḥ anāryajuṣṭam iti āha klaibya-ādibhiḥ nirbhartsanam abhidadhat adharme tava dharma-abhimānaḥ ayam iti ādi darśayati
Спочатку Володар дає Арджуні настанови, спираючись лише на повсякденну мудрість, далі ж він перейде до знань. Ось чому спершу він мовить про те, що не є гідним шляхетної людини. Далі ж, дорікаючи Арджуні душевною слабкістю, він вказує, що його уявлення про дхарму насправді марні:
шлоки 3 – 6
mā klaibyaṃ gaccha kaunteya na etat tvayi upapadyate ।
kṣudraṃ hṛdaya-daurbalyaṃ tyaktvā uttiṣṭha parantapa ॥ 3 ॥
arjuna uvāca
kathaṃ bhīṣmam ahaṃ saṃkhye droṇaṃ ca madhu-sūdana ।
iṣubhiḥ pratiyotsyāmi pūjārhau arisūdana ॥ 4 ॥
gurūn ahatvā hi mahān ubhāvān śreyaḥ cartuṃ bhaikṣam api iha loke ।natu arthakāmaḥ tu gurūn nihatya bhuñjīya bhogān rudhira-pradigdhān ॥ 5 ॥
na etad vidmaḥ katarat naḥ garīyas yad vā jayema yadi vā naḥ jayeyuḥ ।
yān eva hatvā na jijīviṣāmaḥ te naḥ sthitāḥ pramukhe dhārtarāṣṭrāḥ ||6||
– О, Каунтея! Тобі не личить бути зневоленим слабкістю! О, Мучителю ворогів! Облиш ганебну нерішучість та повстань!
Арджуна відповів:
– Чи зможу я здійняти стріли проти Бхішми та Дрони, що гідні лише поваги, Мадхусудано?!
В цьому світі ліпше жебракувати, ніж вбивати великих учителів. Я не бажаю смакувати страви, що закривавлені смертю наставників, ще й знищених із жадоби.
Ми не знаємо, що буде найкращим: наша перемога або поразка. Перед нами — рід Дхрітараштри, і згубивши його, ми не забажаємо жити.
коментар до шлок 3 — 6
katham iti ādi । ‘kathaṃ bhīṣmam ahaṃ saṃkhye droṇaṃ ca’ iti ādinā ‘bhuñjīya bhogān’ iti anena ca karma-viśeṣa-anusandhānaṃ phala-viśeṣa-anusandhānaṃ ca heyatayā pūrva-pakṣe ‘ sūcayati ।
‘naitadvidmaḥ’ iti anena ca karma-viśeṣa-anusandhānam āha ।
niranusandhānaṃ tāvat karma na upapadyate ।
na ca parājayam abhisandhāya yuddhe pravartate ।
jayaḥ api naḥ ca ayam anarthaḥ eva ।
tad āha ‘ahatvā gurūn bhaikṣam api cartuṃ śreyaḥ । etat ca niścetum aśakyaṃ kiṃ jayaṃ kāṃkṣāmaḥ, kiṃ vā parājayam, jaye’pi bandhūnāṃ vināśāt’
В четвертій та п’ятій шлоках Арджуна визначає спрямованість на певні дії (вбивства) та певні результати (багатства) як те, від чого слід відмовитись. Але й у шостій шлоці (“ми не знаємо, що буде найкращим”) він стверджує, що відмова від дій – це також спрямованість на конкретний результат (поразку).
[Далі ж йдеться про таке протиріччя:] з одного боку, дія не може бути безцільною, з іншого – не слід починати битву з метою поразки. Але у цьому разі навіть перемога буде позбавлена сенсу. Бо ж коли Арджуна наголошує на тому, що “ліпше жити поданням, ніж вбивати вчителів”, вибір між поразкою та перемогою стає неможливим внаслідок того, що саме перемога буде знищенням його родини.
Перекладено українською учасниками проєкту Sanskrit in Ukraine (Тетяна Приходько, Вікторія Швець, Євгенія Шевчук, Олександра Божинська). Редактор української — Марта Коник.
