Ми нотуємо у вигляді конспекту ту лекцію, яку бажаємо запам’ятати. Частіше за усе наш конспект — це основні тези, по яких йшла думка лектора. Та й самі ми у ролі лектора запам’ятовуємо саме тези — головні ідеї, крізь які ми провидимо слухача або учня. Кожна теза ховає за собою обґрунтування та хід пояснення. Якщо ж в наші нотатки паде не знайомий з темою погляд, навряд чи він зрозуміє увесь контекст.

Перекладач санскритських текстів час від часу знаходе себе у таких обставинах. Сутри, тантри, каріки  описують ідеї, практики, концепти дуже стисло, без пояснень. Тож зрозуміти контекст кожного твердження — це й найважче, й найважливіше для перекладача. Але в деяких випадках таке пояснення ми знаходимо у коментарях.

Тексти йоґи обирають для висвітлення тонкі речі — устрій внутрішнього світу людини, процеси мислення, психічні реакції, практики контролю свідомості та її розвитку. Без коментаря опис всього цього наче фізична формула без пояснень та доказів. Навіть якщо коментатор дасть пояснення, що не на всі 100 відсотків дорівнює ідеям автора тексту, це стане значною опорою для розуміння усього контексту. Заради цього ми й читаємо коментарі до стислих тверджень першоджерел йоґи. 

Цей пост присвячено коментарю Абгінаваґупти до першого рядка Бгаґавадґіти.

Він надає нам такий контекст розуміння Ґіти, що не спаде на думку при читанні перекладу або ж оригіналу. 

А саме — коментатор вказує на те, що поле Куру, на якому зустрічаються головні герої, — це внутрішній світ людини (це досить логічно, виходячи з метафори колесниці, що звучить у наступних главах). Та й саме слово “куру” має значення “дій!” Каурави й Пандави з погляду Абгінавагупти — протилежні відчуття, що б’ються за право породити дію, — пристрасть та безпристрасність, гнів та спокій.