Автор — Акшапада Гаутама. Дата створення — початок нашої ери. Загальна кількість сутр (висловлювань) — 529 у п’яти главах.
Існує безліч коментарів до «Ньяї», найбільш авторитетні три:
«Ньяя-бхашя», автор Ватсьяяна, приблизно 4-е століття;
«Ньяя-бхашя-варттика», автор Бхарадваджа Уддйотакара, приблизно 6-е століття;
«Ньяя-варттика-тат-парʼятика» Вачаспаті Мішри, приблизно 9-е століття нашої ери.
Дебати за методом ньяї понині відбуваються в Індії санскритом.
Слово nyāya походить від кореня i «іти» зі суфіксом a, що утворює іменник чоловічого роду, за допомогою приставки ni.
Поза філософським контекстом слово nyāya має такі значення:
Сутри в цьому блоці перекладені учасниками проєкту «Санскрит в Україні»
Той, хто пізнає, бажає пізнати жаданий для пізнання об’єкт, і з тлумачення від авторитета, і за допомогою відстежування ознак [об’єкта]. [Той, хто пізнає] бажає побачити безпосередньо те, що було пізнано за допомогою спостереження ознак. Коли об’єкт безпосередньо пізнаний, тоді зникає жага пізнання.
«Ньяя-бхашя», коментар до сутри 1.1.2.
Як відомо, дискусія – це така сукупність висловлювань, яку формують декілька осіб, що висловлюються, та в якій пропонуються докази кожної з тез, та яка завершується визначеністю у правильності однієї з двох тез.
«Ньяя-бхашя», коментар до сутри 1.1.1.
[Згадані вище] дискусія та дебати мають мотив. Тролінг, однак, опишу зараз. Тролінг – це те, крізь що діє троль. Якщо він діє [за допомогою тролінгу], але виявляється, що він так само має визначену позицію та систему поглядів, які розкриває, коли його запитують, [тоді] він не троль. Якщо ж [хтось] говорить, що [його] мотивом є інформування про суперечності в позиції опонента, то це теж не є тролінгом. Не є тролем той, [хто] діє інформуючи, пізнаючи, та завдяки кому інформується [співбесідник], а також той, хто інформується [сам]. Якщо [дехто] не чинить так, аби проінформувати про суперечності в позиції опонента – таке його висловлювання буде полишене сенсу. Троль — це той, чиї висловлювання просторі, та позбавлені обґрунтування. Якщо він діє так, щоб об’єкт [обговорення] був визначений, така його позиція має бути встановлена. Якщо не діє таким чином, аби об’єкт обговорення був визначений, то [діалог] буде всього лиш порожньою балачкою, позбавленою сенсу.
«Ньяя-бхашя», коментар до сутри 1.1.1.
Маючи на те причину, наступне народження визначене діяльністю [в чинному народженні].
Переродження, бувши наділеним атманом, відбувається через руйнування і наступне з’єднання потоку, що складається з тіла, органів чуття, когнітивних здібностей і [тілесних] відчуттів.
«Ньяя-бхашя», коментар до сутри 1.1.2
Предмети пізнання — це атман, тіло, органи чуття та відчуття, [їх] об’єкти, пізнання, увага, активність, вади, переродження, плоди [вчинків], страждання та остаточне визволення.
сутра 1.1.9.
Серед них атман — той, що все спостерігає, все куштує, все досвідчує. Тіло — місто локалізації насолоди цього [атмана]. Органи чуття — засоби досягнення насолоди. Об’єкти органів чуття такі, що ними можливо насолоджуватися.
Пізнання — куштування й задоволення.
«Ньяя-бхашя», коментар до сутри 1.1.9.
Ознаки атмана — це бажання, відраза, зусилля, задоволення, страждання і пізнання.
сутра 1.1.10.
Атман бажає дістати об’єкт саме такого виду, який він запізнав раніше як приємний. Цій [спомин] був би неможливий в контексті лиш окремих актів пізнання, предмет яких визначений, ніби вони набували становлення в іншому тілі.
Відраза [має місце] стосовно причини страждання, оскільки єдиний, що бачив багато об’єктів, пригадав те, що спостерігав [страждання].
Коли спостерігає, [атман] бажає осягнути об’єкт саме такого виду, який був [раніше] відомий йому як причина задоволення.
Ось це зусилля не може мати місця без єдиного спостерігача різних об’єктів, який пригадує про спостереження. Це неможливо в контексті лиш окремих актів пізнання, предмет яких визначений, наче вони набували становлення в іншому тілі. Тим же (способом) пояснене зусилля стосовно причини страждання.
Він, що досягає засобу розуміння, за допомогою пригадування приємного і неприємного, пізнає приємне, пізнає неприємне, відчуває приємне і неприємне. Причина ж цього названа вище. Відомо, що маючи бажання пізнавати, він рефлексує «чому?» Та, рефлексуючи, пізнає це.
І ось це знання стає ознакою атмана, якщо воно сприймається як те, що має ідентичний суб’єкт, що й суб’єкт жаги пізнання й суб’єкт рефлексії.
